Архівні світлини та спогади свідків відтворюють картину Тульчина часів румунської окупації: розбиті вулиці, терор, переслідування єврейської громади та масові депортації, що завершилися звільненням міста у березні 1944 року. Ці зображення та історії розкривають одну з найтрагічніших сторінок життя міста, де за фасадами знайомих будівель розгорталася драматична реальність війни.

У липні 1941 року Тульчин опинився в румунській зоні окупації, відомій як Трансністрія. Місто стало центром повіту, тут розмістили адміністрацію та штаб жандармського легіону. Для мешканців це означало комендантську годину, примусові роботи та постійний страх перед новою владою. Очевидці згадують, як румунські солдати одразу після входу в місто почали знущатися з мирних жителів, а перші розстріли почалися вже на другий день окупації.

Особливо жорстокими були дії окупантів щодо єврейського населення. Влітку 1941 року євреїв змусили носити жовті зірки, а згодом зігнали до району Капцанівки. На єврейському кладовищі з'явилися перші братські могили, серед жертв були відомі вчителі та працівники газети. На базарній площі окупанти влаштовували публічні приниження, намагаючись зламати дух людей ще до фізичного знищення.

Найстрашніший етап почався 7 грудня 1941 року, коли тисячі євреїв зігнали в колишню єврейську школу. Людям дозволили взяти лише ручну поклажу та їжу на три дні, але реальність виявилася жахливішою: у школі не було води, туалети були забиті, а люди задихалися від спраги. Наступного дня їх вивели в дезкамеру, де змусили роздягтися, а згодом відправили в депортацію, з якої багато хто вже не повернувся.

Окупація тривала майже три роки, поки 14 березня 1944 року Червона армія не звільнила Тульчин і навколишні села. Місто було виснажене війною та репресіями, а багато родин так і не дочекалися своїх рідних. Для тих, хто вижив, це стало початком довгого життя з пам'яттю про пережите.

Сьогодні архівні фото Тульчина часів окупації — це не просто старі знімки, а свідчення того, яким було місто в один із найтемніших періодів своєї історії. Вони нагадують про ціну свободи та важливість збереження історичної пам'яті для майбутніх поколінь.