У Туапсе Краснодарського краю Росії після чергової атаки безпілотників на нафтопереробний завод спалахнули масштабні пожежі та стався розлив нафтопродуктів. Місцеві влади були змушені запровадити режим надзвичайної ситуації на всій території муніципального округу через загрозу екологічної катастрофи та безпеки мешканців.

Журналістка Тетяна Ворожко звернула увагу на те, що територія, яка зараз палає під ударами українських дронів, має глибоку історичну пам'ять. Ці землі колись були залиті кров'ю адигів, корінного народу регіону, який пережив жахливий геноцид.

Фото до матеріалу: У Туапсе палає нафтопереробний завод: історія геноциду черкесів на тлі російської агресії

Згідно зі свідченнями етнічної черкески Фатіми Тлісової, російські війська традиційно нападали на села вночі, намагаючись застати людей уві сні. Мешканці часто рятувалися лише завдяки інстинктам тварин, які попереджали про небезпеку. Пізніше люди зрозуміли, що тварини реагують на запах смерті, який поширювався від возів, наповнених відрізаними частинами тіл.

Історик Інна Роменська нагадує, що адиги жили на цих землях з VI століття до другої половини XIX століття. Російська імперія прийшла на Кавказ у кінці XVIII століття, застосовуючи методи, що мають ознаки геноциду: вбивства мирного населення, масові згвалтування, знищення запасів їжі та розстріл аулів артилерією.

Генерал Вельямінов, який розробив нову стратегію завоювання Кавказу, навіть платив власним солдатам за відрізані голови адигів. Ці рештки відправляли до Кунсткамери та європейських університетів, де досі зберігаються колекції черепів кавказьких народів. Саме на місці останньої битви адигів у 1864 році, де загинуло близько 20 тисяч захисників, у 2014 році побудували олімпійське село.

Після поразки корінне населення масово депортували. Тисячі адигів, які були мусульманами, змушені були виїжджати до Османської імперії. У таборах біля портів Сочі та Сухум люди жили на землі, страждали від голоду, тифу та задухи. За різними оцінками, під час так званої кавказької кампанії загинуло та було виселено від 1,2 до 2,8 мільйона адигів.

У 1930-х роках радянські інженери провели нафтопровод Грозний-Туапсе, який качав нафту з Ічкерії. Цей ресурс був критично важливим для молодої радянської держави. Нинішня ситуація з пожежами на нафтопереробному заводі нагадує про трагічну долю цих земель, де корінні народи продовжують боротися за своє право на існування та пам'ять.