Мова не про спів у людському сенсі. Для мишей це спосіб комунікації, але механізм виявився незвичним для ссавців. Деталі Співоча миша Алстона, або Scotinomys teguina, - невеликий гризун, який мешкає в гірських лісах Мексики і Центральної Америки.

Ці миші відомі тим, що видають не короткі писки, а більш складні послідовності звуків. Дослідники хотіли зрозуміти, як саме тварини виробляють такі звуки. Для цього вони вивчили будову гортані мишей, використовували високошвидкісні камери, мікрофони та тривимірні реконструкції.

Фото до матеріалу: Учені розкрили секрет "співу" незвичайних мишей

Виявилося, що звук виникає не тільки за рахунок звичайної роботи голосового апарату. Потік повітря проходить через гортань і роздуває особливу структуру - повітряний мішок, який учені називають ventral pouch. Саме його робота допомагає створювати свистячий звук.

Крім того, важливу роль відіграє м'яз, який допомагає керувати висотою звуку. Коли повітряний мішок не міг нормально роздуватися або коли порушувалася робота цього м'яза, миші втрачали частину звичного діапазону звуків. Простіше кажучи, у цих мишей є своєрідний "вбудований свисток" у горлі.

Він не є свистком буквально, але працює за схожим принципом: повітря проходить через структуру в гортані та створює високий звук. Чому це важливо Дослідження допомагає краще зрозуміти, як у тварин з'являються складні способи спілкування. У більшості ссавців звуки утворюються завдяки вібрації голосових зв'язок, але миші, які співають, використовують більш незвичайний механізм. Це відкриття також показує, що навіть у невеликих і добре відомих тварин можуть бути маловивчені особливості.

Миші здаються простими, але їхня звукова комунікація може бути набагато складнішою, ніж звичайний писк. Для біологів такі дослідження важливі ще й тому, що вони допомагають порівнювати різні способи звукоутворення у тварин - від гризунів до птахів і людини. Бекграунд Миші Алстона, давно цікавлять учених, тому що їхні звуки відрізняються від звичайних сигналів багатьох гризунів.

Вони можуть бути довгими, високими і досить складними за структурою. До цього було відомо, що в цих мишей є збільшений повітряний мішок у ділянці гортані, але його роль залишалася неясною. Нова робота показала, що він не просто присутній в анатомії, а дійсно бере участь у створенні звуку.

При цьому вчені поки продовжують вивчати, як саме миші контролюють свої "пісні" і яку роль ці сигнали відіграють у їхній поведінці. Джерело Дослідження Samantha Khouri Smith і співавторів Mechanisms and control of a novel vocalization: the singing mouse song is a whistle that depends on air sac inflation опубліковано в Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences 2026 року.

Автори вивчили, як співочі миші Алстона створюють свої свистячі звуки, і показали, що ключову роль відіграє роздування повітряного мішка в гортані.