Ефективність західних санкцій проти російської нафти під серйозним питанням, адже вони не змогли зупинити експорт до Азії. Натомість прямі удари України по експортній інфраструктурі країни-агресора завдають відчутної шкоди бюджету, який фінансує війну. Економісти наголошують, що саме фізичне знищення нафтопереробних заводів є реальним інструментом впливу на економіку ворога.

Світові ціни на нафту порівняно з довоєнним періодом зросли вже на 30%, а російська марка Urals подекуди торгується навіть з премією до Brent. Росія успішно переорієнтувала поставки на Індію та інші країни Азії, що мінімізувало негативний ефект від європейського ембарго.

Аналітик Олександр Мартиненко зазначив, що традиційні фінансові обмеження не досягли бажаного результату, оскільки дисконт до ринкових цін суттєво скоротився на тлі близькосхідного конфлікту. Зростання попиту з боку Азії дозволило Москві заробляти більше, ніж очікувалося.

Для України цей контекст означає погіршення умов торгівлі, оскільки країна є імпортером природного газу, нафти та нафтопродуктів. Прямі атаки на інфраструктуру безпосередньо скорочують обсяги продажу на зовнішніх ринках і зменшують надходження до російського бюджету.

Перспективи нормалізації нафтового ринку залишаються туманними, оскільки інвестори закладають у ціну підвищений ризик повторної блокади Ормузької протоки. Ф'ючерсні котирування на грудень тримаються близько 80 доларів за барель, що не дозволяє говорити про повернення до довоєнних рівнів.

Водночас висока вартість нафти стимулює нарощування видобутку по всьому світу, зокрема на американських континентах. Тривалий період дорогої нафти може помітно знизити глобальний попит, про що ринки наразі недооцінюють.