Між Україною та Ізраїлем спалахнув новий дипломатичний конфлікт, який вийшов далеко за межі звичайної торгівельної суперечки. Київ звинувачує ізраїльські порти у прийомі зерна, яке, за даними української сторони, було незаконно вивезене з тимчасово окупованих територій Росією. Президент Володимир Зеленський вже анонсував підготовку санкційного пакета проти осіб і компаній, причетних до цих схем.

До порту Хайфи прибуло судно Panormitis із понад 6 тисячами тонн пшениці та майже 20 тисячами тонн ячменю. У МЗС України наголошують, що походження вантажу встановлене, а схема перевантаження "борт-борт" у Чорному морі добре відома. Посол Ізраїлю був викликаний до Києва, де йому вручили ноту протесту через ігнорування запитів про затримання таких суден.

Відповіддю з Єрусалиму стала заява міністра закордонних справ Гідеона Саара, який відкинув звинувачення як "твіттер-дипломатію" і вимагав офіційних доказів через дипломатичні канали. Паралельно ізраїльські посадовці звинуватили Україну у "невдячності", нагадавши про гуманітарну допомогу, яку Єрусалим надав на початку повномасштабного вторгнення.

Європейський Союз також зацікавився справою і зазначив, що розглядає можливість санкцій проти ізраїльських фізичних та юридичних осіб, якщо буде доведено їхню причетність до обходу санкцій проти Росії. Брюссель підкреслює, що будь-які дії, що сприяють фінансуванню російської агресії, можуть стати підставою для обмежень.

Політологи пояснюють ситуацію прагматизмом уряду Біньяміна Нетаньягу та особистими зв'язками прем'єра Ізраїлю з Володимиром Путіним. Експерти стверджують, що офіційний Єрусалим часто ставить відносини з Москвою та Вашингтоном вище за партнерство з Києвом, особливо на тлі війни з Іраном.

Ситуацію може ускладнити й потенційний вплив адміністрації Дональда Трампа, який, за версією деяких аналітиків, може прагнути послабити санкційний режим проти Росії. Однак експерти не очікують повноцінної дипломатичної кризи, оскільки жодна зі сторін не зацікавлена у системному руйнуванні відносин.

Україна планує використовувати не лише дипломатичний тиск, а й правові механізми, зокрема ініціювання судових процесів. Головним важелем тиску може стати громадська думка всередині Ізраїлю, де частину населення вже обурює позиція влади щодо закупівлі "краденого" зерна.