Козятинська громада з болем попрощалася з Валерієм Яновським, який повернувся додому назавжди. Світла людина, яка стала опорою для своєї родини, залишила по собі добру пам'ять у серцях рідних та знайомих. Його життя було прикладом відповідальності та турботи про близьких, які завжди цінували його щирість та врівноваженість.

Валерій Вікторович народився 11 квітня 1974 року в селі Пустоха. Він навчався у Пиковецькій школі, де проявив себе старанним учнем, і захоплювався красою природи. Після закінчення восьмого класу юнак вступив до машинобудівного коледжу в Бердичеві, де продовжив свою освіту.

У житті Валерій був надійним захисником своєї родини. Після втрати матері він взяв на себе відповідальність за батька та сестру, допомагаючи їм та працюючи в Києві. Рідні згадують його як доброго та турботливого сина та брата, який завжди був поруч у важкі часи.

До лав Збройних Сил України Валерія Яновського призвали 12 вересня 2025 року. Він служив у Балаклії на посаді водія-електрика взводу обслуговування та ремонту безпілотних авіаційних комплексів першого батальйону безпілотних систем військової частини А7048.

1 травня 2026 року воїн помер у військово-медичному клінічному центрі у Вінниці, перебуваючи у відпустці. За попередніми даними, причиною смерті стала гостра серцево-судинна недостатність. Тіло Героя було поховане на кладовищі в рідному селі Пустоха.

Рідні, друзі та вся громада згадують Валерія Яновського як світлу людину, яка залишила по собі добру пам'ять. Вічна пам'ять і шана Захиснику України, який віддав своє життя за мирне небо нашої країни.