Вчені Каліфорнійського технологічного інституту (Cal­tech) виявили на Марсі геологічні структури, які можуть свідчити про існування давнього океану, що колись займав до третини поверхні планети. Дослідження провели колишній постдок інституту Абдалла Закі та професор геології Майкл Ламб.

Головне питання, яке цікавило науковців: чи була вода на Марсі лише у вигляді озер і річок, чи могла формувати повноцінний стабільний океан, що існував тривалий час. Попередні марсіанські місії фіксували так звані «можливі берегові лінії», проте їхні висоти суттєво різнилися — а це ставило під сумнів гіпотезу про стійкий океан. На Землі рівень моря вирівнюється по всій планеті, тому справжня берегова лінія мала б пролягати приблизно на одній висоті.

Фото до матеріалу: Вчені знайшли нові докази давнього океану, що вкривав третину Марса

За словами Майкла Ламба, якщо марсіанський океан і існував, то зник він мільярди років тому — в епоху, коли планета вже зазнавала інтенсивної ерозії через вітри, вулканічну активність та інші геологічні процеси. Саме тому команда шукала надійніші свідчення, ніж розрізнені сліди берегових ліній. Методологія дослідження виявилася нестандартною: спочатку вчені змоделювали Землю без океанів у комп’ютерній симуляції, щоб з’ясувати, які форми рельєфу залишаються після їх зникнення.

Найстійкішою ознакою виявилася широка й відносно рівна ділянка суші — континентальний шельф, що утворює своєрідне «кільце» навколо колишнього океану. Аналіз даних марсіанських орбітальних апаратів показав аналогічну структуру в північній півкулі Марса. Цей рельєфний пояс охоплює значну частину планети і за масштабами відповідає давньому океану, який міг існувати мільйони років.

Додатковим аргументом на користь гіпотези стали дельти давніх річок, розташування яких збігається з передбачуваною лінією шельфу. Абдалла Закі зазначив, що така структура раніше не розглядалася як ключовий доказ існування океану, однак тепер вона об’єднує розрізнені ознаки в цілісну картину. Якщо гіпотеза підтвердиться, пріоритетними цілями для майбутніх місій стануть прибережні грунти, які могли зберегти сліди давнього середовища — подібно до того, як земні осадові породи зберігають викопні свідчення минулого життя.