Науковці з Австралії виявили, що позіхання викликає унікальні зміни в русі спинномозкової рідини та крові навколо мозку, що може пояснювати його еволюційну роль у очищенні та терморегуляції нервової системи. Це відкриття ставить під сумнів поширену думку, що позіхання є просто глибоким вдихом.

Дослідження, проведене фахівцями з UNSW Sydney та Neuroscience Research Australia, показало, що під час справжнього позіхання спинномозкова рідина рухається в протилежному напрямку порівняно з звичайним глибоким вдихом. Це означає, що організм використовує позіхання як окремий механізм для регуляції внутрішнього середовища мозку.

Вчені провели МРТ-сканування 22 здорових добровольців, використовуючи відео з позіхаючими людьми для виклику природної реакції. Результати показали, що під час позіхання венозна кров і спинномозкова рідина виходять із черепа одночасно, а потік крові через сонні артерії зростає приблизно на третину. Такий гідравлічний поштовх може допомагати виводити продукти обміну та охолоджувати мозок.

Хоча дослідження не доводить, що кожне позіхання безпосередньо «миє» мозок від токсинів, воно підтверджує гіпотезу про зв'язок між позіханням та глімфатичною системою, яка відповідає за очищення мозку. Це відкриває нові перспективи для вивчення нейродегенеративних захворювань, таких як хвороба Альцгеймера.

Окрім очищення, позіхання може виконувати функцію терморегуляції. Вихід теплішої венозної крові та приплив свіжої артеріальної крові можуть знижувати температуру мозкової тканини, що особливо важливо при втомі або зміні стану свідомості.

Важливо зазначити, що позіхання має індивідуальний характер, схожий на відбиток пальця, і є глибоко вбудованим моторним патерном, який спостерігається у багатьох видів тварин. Це підкреслює його фундаментальне значення для фізіології, а не лише соціальну природу.