Національний комплекс «Експоцентр України» на ВДНГ у Києві відомий не лише як місце проведення виставок, а й як унікальний кіномайданчик. Саме тут знімали масштабні сцени з відомими фільмами, де архітектура радянських павільйонів стала головним актором. Багато голлівудських та європейських режисерів обирали цей об'єкт для створення атмосфери минулого століття, використовуючи його для імітації Москви чи радянської столиці.

У британсько-французькій стрічці «Смерть Сталіна» павільйон №4, колишній експонат сільськогосподарської науки, став сценою прощання з диктатором. Режисери використали реальну труну та велику масовку, щоб передати драматизм моменту, хоча фільм заборонено до показу в Росії. Цей кадр чітко відтворює історичну подію, перетворюючи будівлю на символ епохи.

Нідерландський фільм «Душка» також не обійшов стороною цей комплекс. Павільйон №7, відомий своєю скульптурою робітників, перетворився на кінотеатр для сюжетних потреб картини. Головні герої знімалися тут, а інтер'єри доповнювалися на Київській консерваторії, створюючи цілісну картину подій.

У французькому трилері «Прощальна справа» ВДНГ виконала роль московських вулиць та площ. Для створення аутентичної атмосфери на головній площі привезли старі радянські автомобілі та повісили червоні прапори. Зйомки відбувалися на Хрещатику та біля музею історії України, але саме експоцентр дав ключові локації для зустрічі шпигунів.

Роман Балаян у фільмі «Райські птахи» використав павільйон №2, колишній експонат тваринництва, для сюжету про американську виставку. Головні герої, обговорюючи гастрономічні вподобання, стояли біля живописних панно колгоспників. Авторка одного з панно, художниця Оксана Грудзинська, відома своїми керамічними роботами на станції метро «Хрещатик».

Територія ВДНГ стала декорацією для українського серіалу «Слуга народу». Саме тут знімали офіс Адміністрації Президента, де герой Володимира Зеленського їздив на велосипеді. Після завершення зйомок біля головного павільйону навіть облаштували фотозону з переробленим велосипедом, яка згодом була демонтована.

Архітектура комплексу згадується й у фільмі «Історія зимового саду», присвяченому життю квітникаря Валентини Вороніної. Оранжерея, відкрита у 1958 році і відреставрована у 2020-21 роках, стала метафорою занепаду та нового старту. Ця історія показує, як будівлі зберігають пам'ять про минуле, навіть коли змінюється час.

ВДНГ залишається важливим культурним маркером для кінематографістів, які шукають історичну атмосферу. Незважаючи на зміни в політиці та безпеці, пам'ять про зйомки тут живе у кадрів. Комплекс продовжує працювати, а фонтани знову запрацювали на вихідні, нагадуючи про важливість збереження спадщини для майбутніх поколінь.