Верховний Суд поставив остаточну крапку у справі жінки, яка обіймала посаду в незаконному органі влади на тимчасово окупованій території Луганщини. Судова колегія чітко визначила: публічне висвітлення своєї діяльності в соцмережах є беззаперечним доказом добровільності та відсутності будь-якого примусу з боку окупантів.

Обвинувачена з березня 2022 року по лютий 2023 року працювала завідуючою сектору організаційної роботи адміністрації Марківського району «ЛНР». Ця посада передбачала виконання важливих розпорядчих функцій у структурі, створеній окупантами. Попри це, жінка активно публікувала пости про свою роботу у соціальній мережі «Однокласники», що стало ключовим фактором для суду.

Захист у справі наполягав на тому, що підсудна діяла під тиском і через загрозу членам її родини, а також стверджував, що розгляд справи у її відсутності не дозволяє повністю з'ясувати мотиви вчиненого. Однак суди попередніх інстанцій, а згодом і Верховний Суд, відхилили ці аргументи, вказавши на очевидність умислу.

Правову позицію Верховний Суд сформулював у постанові від 24 лютого 2026 року. Колегія суддів зазначила, що зайняття посади в незаконному органі влади на окупованій території, поєднане з публічним висвітленням цієї діяльності, свідчить про усвідомлення суспільно небезпечного характеру своїх дій. Жінка передбачала наслідки свого вчинку і бажала їх настання, тобто діяла з прямим умислом.

Рішення суду підтверджує, що навіть у складних умовах окупації публічна активність на користь незаконних структур є свідченням добровільної колаборації. Це рішення має важливе значення для судової практики, оскільки чітко окреслює критерії визначення примусу та встановлює відповідальність за участь у незаконних органах влади.