Верховний Суд у справі № 160/21238/24 визнав протиправними рішення комісій регіонального рівня ДПС про відмову в реєстрації податкових накладних, якщо вони не містять чіткого переліку документів, яких бракувало платнику. Ця ухвала стала важливим прецедентом для бізнесу, який стикався з формальними відмовами без реальних пояснень.

Суд розглянув ситуацію, коли підприємство з утилізації відходів отримало відмову після надання пояснень. Єдиною підставою для відмови в рішенні комісії було загальне формулювання про "ненадання або часткове надання" матеріалів без вказівки, саме яких документів не вистачало. Такий підхід суд визнав порушенням прав платника.

Ключовим висновком суду стало те, що акт індивідуальної дії комісії повинен містити конкретні фактичні та юридичні підстави. Контролюючий орган зобов'язаний чітко вказати перелік бракуючих документів у прив'язці до конкретного критерію ризиковості, а не обмежуватися загальними фразами про недостатність поданих матеріалів.

Суд також наголосив на розмежуванні процедур реєстрації та податкової перевірки. Комісія регіонального рівня не має права оцінювати реальність господарських операцій — це виключна компетенція перевірки. Предметом спору про реєстрацію є лише дотримання формальних критеріїв, передбачених чинним законодавством.

Ця ухвала надає платникам ПДВ дієвий інструмент для оскарження рішень із формальним мотивуванням. Тепер відмова без конкретних вимог до документів може бути легко оскаржена в суді, що має суттєво змінити практику роботи податкових комісій по всій Україні.