Ветеран з Колок Олександр Миронюк, бійць 14-ї бригади, який після важкого поранення втратив ногу, продовжує свою нелегку боротьбу за відновлення. Пів року тому ми розповідали про його перші кроки до життя без кінцівки, а зараз дізналися, як триває шлях реабілітації та з якими викликами доводиться стикатися щодня.

Після тривалого лікування та понад 17 операцій Олександр потрапив до львівського центру Superhumans Center. Допомогу у оформленні документів надала місцевий фахівчиня Яна Васюхник, хоча через великі черги до початку занять довелося чекати. Наразі чоловік користується тимчасовим механічним протезом і намагається ходити, спираючись на одну милицю.

Фото до матеріалу: Ветеран з Колок Олександр Миронюк: рік боротьби за кожен крок

Основною проблемою залишається травмоване коліно, яке поки що згинається лише до 70 градусів, тоді як цільова відмітка — 90. Біль та навантаження не дозволяють перебувати на ногах довше двох-трьох годин, тому частину часу Олександр змушений користуватися кріслом. Лікарі не виключають необхідності операції зі заміни суглоба, але сам ветеран наполегливо працює над розробкою ноги самостійно.

Попри фізичні труднощі, Олександр не втрачає оптимізму. Він називає нинішні випробування «квіточками» порівняно з тим, що пережив на фронті. У центрі, де працюють професійні реабілітологи та психологи, він бачить приклади інших військових, які вже за кілька тижнів стають на ноги, що додає йому сил.

Окрім відновлення, ветеран поступово облаштовує свій будинок у Колках: перекрив дах та встановив електричне опалення, оскільки фізично носити дрова вже не може. За його оцінками, щоб повністю повернутися до нормального життя, знадобиться мінімум рік. Попереду — тривалий процес, але Олександр рухається вперед крок за кроком.