Російсько-українська війна перетворилася на класичне позиційне протистояння, яке стратегічно зайшло у глухий кут. Обидві сторони суттєво виснажили свій наступальний потенціал, і жодна з них наразі не здатна проводити операції оперативного масштабу. Така ситуація спостерігається вже протягом кількох років, і перспектива відновлення динаміки в осяжній перспективі виглядає малоймовірною.

Якщо на початку вторгнення конфлікт розвивався за класичними сценаріями з танками та проривами фронту, то зараз головну роль відіграють інші засоби. Україна вже здобула перемоги у війні на морі та в повітрі, позбавивши противника монополії на контроль акваторії та небезпечного простору. Це суттєво змінило баланс сил та цінність раніших розрахунків.

Фото до матеріалу: Війна в Україні зайшла у глухий кут: два сценарії завершення, про які говорить експерт

В ексклюзивному інтерв'ю Олексій Мельник, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, розповів про дві взаємовиключні думки в керівництві країни-агресора. З одного боку, є потреба в зупинці вогню через економічні та соціальні проблеми в Росії. З іншого боку, існує страх перед наслідками завершення війни, зокрема поверненням сотень тисяч травмованих ветеранів, які можуть стати джерелом внутрішньої нестабільності.

Для України більшість політиків та суспільства прагне якомога швидшого припинення бойових дій на вигідних умовах, навіть якщо це означає тимчасову окупацію територій. Ситуація в Росії залишається невизначеною, оскільки влада намагається сумістити протилежні інтереси: необхідність збереження війни та ризики її продовження. Це створює складний фон для майбутніх переговорів.

На даний момент ми знаходимося у фазі виснаження обох сторін. Продовження війни стає менш вигідним, ніж завершення з урахуванням компромісів. Російське керівництво стоїть перед вибором: чи продовжувати конфлікт, ризикуючи економікою та суспільством, чи шукати шляхи до припинення вогню, щоб уникнути внутрішніх криз та соціальних вибухів.