Випускники Ожидівської школи, які залишили її стіни 40 років тому, зібралися на урочисту зустріч, присвячену 40-річчю закінчення навчання. Ця подія повернула учасників у незабутні роки юності, коли їхній клас був одним із найбільших у закладі, налічуючи понад 60 учнів.

Зустріч розпочалася з недільної відправи у сільському храмі, де для випускників 1973 року та їхніх вчителів лунали молитви. На жаль, багато педагогів та однокласників вже відійшли у вічність, тому на їхні могили було покладено живі квіти. Після богослужіння гості завітали до школи, яка для них стала другою домівкою на 10 років.

Учні, які тепер мають сивину на скронях та великий життєвий досвід, згадували літературні вечори, бешкети на уроках та суворих, але мудрих педагогів. Незважаючи на те, що їхні життєві шляхи розійшлися, вони зберегли дружбу. Серед присутніх були представники з Києва, Львова, Тернопілля, Рівненщини та багатьох сіл, таких як Радехів, Закомар'я, Полтва, Чішки, Йосипівка та Ожидів.

Учасники зустрічі розповідали не стільки про власні досягнення, скільки про своїх дітей та онуків, які стали для них найціннішим. Деякі випускники, як-от Надія Лущанець, Ярослава Джек, Світлана Гарасимів, Стефа Яцків, Ігор Мосьпан, Роман Яцків та Оксана Петрів, обрали професії музиканта, педагога чи лікаря, тоді як інші пішли технічним шляхом. Галина Стефанів зберегла свою пристрасть до живопису, прикрашаючи своїми картинами оселі.

Під час зустрічі звучали пісні їхньої юності, переглядалися старі чорно-білі фотографії. Навіть ті, хто зараз живе далеко за межами України, долучилися до розмови по телефону. Випускники домовилися зустрітися знову через п'ять років, адже ні відстань, ні погода не зможуть завадити їхній дружбі.

Ця зустріч стала прикладом того, як шкільна дружба здатна пережити десятиліття. Незважаючи на зміни у зовнішності та життєві обставини, учасники зберегли ті самі риси обличчя та теплі спогади, які об'єднали їх у цей день.