Виставка «Мистецтво несвободи»: малюнки полонених Херсонщини нагадали про силу духу

У Херсоні 11 грудня 2025 року відкрилася виставка малюнків Сергія Офіцерова під назвою «Мистецтво несвободи. Російський полон очима цивільного». Ця експозиція стала потужним нагадуванням про те, що за кожним випадком незаконного ув'язнення стоїть конкретна людина зі своїми мріями, болем та незламним духом.

Ідея проєкту виникла під час зйомок документального фільму про долю художника. Підтримку заходу надали обласна адміністрація, яка закупила рамки для робіт, та херсонська типографія, що безкоштовно відтворила малюнки та плакати. Разом із історією Сергія на виставці згадують інших цивільних бранців, об'єднаних під назвою «Херсонська дев'ятка».

Серед ув'язнених — Олег Богданов, Сергій Гейдт, Сергій Кабаков, Юрій Кайов, Сергій Ковальський, Денис Лялька, Костянтин Резник та Юрій Тавожнянський. Їхні родини щодня живуть у невідомості та очікуванні новин. Експозиція присвячена Сергію Офіцерову, якого російські силовики викрали та утримують у в'язниці Лефортово.

Після пережитих катувань художник почав малювати, фіксуючи спогади про рідний Херсон. Ці замальовки стали єдиним способом зберегти розум та душу в нелюдських умовах. На відкритті представили першу частину документального фільму, який намагається зберегти пам'ять про людину та нагадати суспільству про всіх, хто досі в неволі.

Мати Сергія Офіцерова, Олена Клінцова, поділилася емоційними словами про те, що її син не вважає себе винним, бо був удома. Ірина Ковальська, мати ще одного ув'язненого з «Дев'ятки», прочитала вірші, написані сином у полоні. Це свідчення того, що агресор може забрати свободу, але не може знищити талант.

На заході також поділилися спогадами Володимир Миколаєнко, ексмер Херсона, та Марина Єлисеєва, юристка організації «Успішна жінка». Представниця Червоного Хреста Ніна Винниченко надавала рідним полонених практичну підтримку та надію. Рідні хлопців із «Херсонської дев'ятки» фактично вперше зустрілися наживо та познайомилися.

Захід був сумним через тему катувань, але водночас дарував надію. Родичі висловлюють сподівання, що наступна виставка об'єднає всіх, включаючи тих, хто повернеться з полону. Доля кожного полоненого — це частина нашої спільної боротьби, і наша відповідальність — тримати це питання у суспільному фокусі та вимагати справедливості.