25 лютого 2026 року в Clifford Gallery Університету Колгейт у США відкрилася масштабна виставка «Українські Плакати Воєнного Часу: 2022–2025. Шлях Спротиву». Ця подія приурочена до четвертих роковин повномасштабного вторгнення і стала однією з найважливіших акцій культурної дипломатії України в Америці. Експозиція стверджує суб'єктність українського спротиву, нагадуючи, що плакат завжди був голосом епохи, який живився потребою в швидкій та точній комунікації.

У цифрову епоху лаконічний друкований образ виявився найбільш адаптивним форматом для фіксації доленосних ідей. Воєнний плакат сьогодні — це не лише інструментарій, а й глибока рефлексія, що документує воєнні злочини та деконструює міфи кремлівської пропаганди. Експозиція охоплює 309 робіт 42 митців, доповнених відеодокументацією з 37 виставок проєкту, що відбувалися у публічних просторах Запоріжжя.

Фото до матеріалу: Виставка плакатів українських митців відкривається в США: візуальний маніфест суверенітету

Цей проєкт має довгу історію. У 2022–2023 роках у прифронтовому Запоріжжі відбулося дев'ятнадцять вуличних виставок, де мистецтво не ховалося від ракет, а протистояло спробам Росії стерти українську ідентичність. Ініціатива кураторів Олени Сперанської та Геннадія Козуба перетворила міський простір на відкриту галерею, результатом чого стала збірка з 453 творів, видана окремою книгою.

У світі, де агресор системно заперечує існування нації, мистецьке висловлювання стає актом фізичного підтвердження буття, як зауважила правозахисниця та лавреатка Нобелівської премії миру 2022 року Олександра Матвійчук. Виставка демонструє еволюцію плаката від стихійного емоційного вигуку до зрілої інтелектуальної зброї, що осмислює війну в момент її тривання.

Серед учасників виставки — Олег Буганов, Дмитро Дзюба, Олександр Грехов, Олег Грищенко, Артем Гусєв, Юрко Гуцуляк, Анастасія Гайдаєнко, Микола Гончаров, Закентій Горобйов, Марія Кінович, Стас Колотов, Сашко Ком'яхов, Микола Коваленко, Нікіта Кравцов, Еліна Куліч, Марта Лешак, Катя Лісова, Антон Логов, Дарія Луцишина, Максим Маловічко, Нато Мікеладзе, Владислав Михайлів, Марсель Онисько, Максим Паленко, Юля Пілюля, Даша Подольцева, Олексій Ревіка, Олексій Сай, Анна Сарвіра, Єгор Секірін, Микита Шилимов, Дмитро Сімонов, Михайло Скоп, Нікіта Тітов, Христина Валько, Іван Волянський, Альбіна Ялоза, Андрій Єрмоленко та інші.

Завдяки зусиллям докторки філософії Керолін Гайл та Інституту Крейнака дискусія про виставку виводиться на рівень політичної філософії. Докторка Гайл зазначає, що завдяки досвіду Олени Сперанської аудиторія може краще зрозуміти, як візуальна культура стає інструментом стійкості та публічного голосу. Виставка триватиме до 31 травня 2026 року.

Окремо у Запоріжжі 7 березня відкрилася виставка «Ми Поруч. Документація» — результат співпраці американського художника Філа Бюлера та Олени Сперанської. Її основою стала масштабна панорамна фотографія, знята на Таймс-сквер у Нью-Йорку, де понад 70 людей зібралися в ланцюгу єдності. Проєкт став можливим завдяки підтримці Запорізької міської ради, симпозіуму сучасного мистецтва BIRUCHIY та американської громадської організації «Платформа Сучасного Українського Мистецтва».