Ветеран російсько-української війни Микола Мельник, лицар ордена Богдана Хмельницького, розповів про реальні труднощі, з якими стикаються захисники після важких поранень. Попри успішне протезування та реабілітацію, він застерігає: система медичного супроводу потребує суттєвих змін, особливо у сфері забезпечення ліками та інформаційної підтримки.

Після втрати ноги та отримання акубаротравми Микола пройшов через місяці лікування та хірургічних втручань. Він зазначає, що хоча лікарі на стабілізаційному пункті зробили все можливе, система не була готовою до повномасштабної війни. Основна проблема виникає вже після виписки з госпіталю, коли пацієнт залишається сам на сам зі своїми потребами.

Фото до матеріалу: Витрати на ліки та реабілітація: ветеран розкриває слабкі місця медичної системи

Відновлення після ампутації та травм судинної системи вимагає постійного прийому медикаментів: знеболювальних, препаратів для розрідження крові, засобів для стабілізації тиску та ліків від болю, пов'язаного з контузією. Ветеран наводить цифри: мінімальні витрати на ліки становлять близько 10 тисяч гривень на місяць, а з антидепресантами сума може сягати 12 тисяч.

Державні програми, які мали б покривати ці витрати, на практиці відсутні. Пенсія по інвалідності виділяється на загальне утримання, а не на придбання ліків. Іноді допомога надається через ініціативи фондів чи знижки в аптеках, але це не системний підхід. Ветеран закликає створити чіткий перелік доступних програм та центрів реабілітації, щоб люди знали, куди звертатися.

Станом на 2026 рік якість протезування в Україні суттєво покращилася і в багатьох аспектах випереджає закордонні стандарти. Держава оплачує базове протезування та перепротезування, але ключовою залишається відсутність прозорого маршруту для пацієнтів. Ветеран радить звертатися до українських центрів, де є комплексна підготовка та реабілітація.

Микола Мельник, який очолює громадську організацію «Ліга інтернів», пропонує створити реєстр доброчесних благодійних фондів та центрів реабілітації. Він наголошує на необхідності контролю за діяльністю організацій, які допомагають вразливим людям, та збільшення ліжкомісць для запобігання інфекціям у госпіталях. Також ветеран підкреслює важливість медикаментозного супроводу хоча б на перший рік після поранення.