Фотограф Михайло Рибко вже понад два роки створює атмосферні портрети випадкових перехожих та відомих людей у Києві, перетворюючи вуличні зустрічі на живі історії. Його підхід базується на щирому спілкуванні та бажанні подарувати людям позитивні емоції, які часто не вистачає в повсякденному ритмі столиці.

Історія проєкту почалася у 2020 році під час пандемії, коли Рибко працював фотографом на теплоходах по Дніпру. Після закриття судноплавства через війну він продовжив знімати людей на вулицях, спочатку для київської газети, а згодом для власного блогу. Спочатку інтроверту було тривожно підходити до незнайомців, але з часом це переросло у звичку та улюблену справу.

Серед героїв його блогу — як звичайні кияни, так і відомі особистості, зокрема В'ячеслав Довженко, Марк Куцевалов та співачка Jamalla. Рибко намагається показати людей справжніми, долаючи їхні сумніви щодо власної фотогенічності. Хоча іноді трапляється скептичне ставлення, більшість людей реагують позитивно, розслабляючись у кадрі завдяки дружньому діалогу.

Окрім мистецтва, проєкт набув соціального виміру. Завдяки відео про прибиральника Герарда, піаністку Ірину та переселенця Миколу, Рибко допоміг зібрати кошти на важливі речі та навіть допоміг Миколі знайти нову роботу фотографом. Ці історії демонструють силу публічності та здатність простих зустрічей змінювати долі.

Михайло також є амбасадором проєкту «світанків» у Києві, який проводить Артем Олексієнко. Разом вони організовують щотижневі зустрічі на світанку, де збираються музиканти, їжа та кава. За один сезон кількість учасників зросла з кількох десятків до півтисячі, перетворившись на масштабну культурну подію.

На завершення розмови Рибко згадав, що найбільше цінує саме живі взаємодії, а не лише результат. Його улюбленим спогадом залишається зустріч з чоловіком Олегом, який гуляє зі своїм котом у парку Шевченка, і їхня подальша дружба, що підтверджує: головне в фотографії — це люди та їхні історії.