Є речі, які важко пояснити оточуючим, але які стають очевидними для тих, хто прислухається. Однією з таких тем є процес втрати суверенітету при прийнятті рішень щодо кадрових питань. Це явище не дивує, адже ми часто боронимо державу, але при цьому прострелюємо собі ногу і легені, не маючи змоги йти далі і дихати вільно.

Ситуація нагадує сюр, коли найвищий бал отримує єдиний кандидат, але його не призначають. У конкретному випадку серед чотирьох членів комісії, які голосували «за», лише один міжнародний експерт підтримав достойного та мегафахового кандидата. Для визначення рішення про новий конкурс потрібно підтримка трьох членів комісії, але таких немає.

Біда полягає в тому, що кандидат є працівником ОП і зветься Віктор Дубовик. Він пройшов всю процедуру відбору і отримав найбільший бал, але результат залишається нищівним. Це свідчить про те, що навіть при наявності законних та справедливих елементів відбору, система працює не на користь порядних людей.

Консультування з партнерами та написання законів на їх вимогу призвели до того, що можливість достойним людям йти в виконавчу владу знищується. Результати голосувань були однаковими два рази, що підтверджує системність проблеми. Це впливає на надію суспільства та ефективність роботи державних інституцій.

Важливо розуміти, що такі процеси відбуваються на тлі боротьби з ворогом, але внутрішні проблеми не менш небезпечні. Автор зазначає, що не зможе пояснити, чому саме так відбувається, але факт залишається фактом. Це викликає занепокоєння щодо майбутнього держави та її суверенітету.

Читачам варто звернути увагу на те, як працюють комісії та хто саме приймає остаточні рішення. Якщо процедура не забезпечує справедливого відбору, то це загрожує стабільності всієї системи. Тільки прозорість та незалежність допоможуть подолати ці виклики.