Іран дедалі більше покладається на Китай як на головну логістичну опору, намагаючись подолати жорстку морську блокаду своїх портів. Пекін та Тегеран активно зміцнюють транспортний союз, зосередивши зусилля на залізничних маршрутах, які дозволяють доставляти вантажі безпосередньо до столиці Ірану з китайського міста Сіань.

Після 13 квітня інтенсивність руху вантажних поїздів зросла вдвічі: замість одного поїзда на тиждень тепер вони курсують кожні три-чотири дні. Це різке збільшення попиту спричинило подорожчання залізничної доставки в регіоні на 40%, проте обсяги перевезень залишаються обмеженими порівняно з морськими суднами.

Зараз цей маршрут має переважно односторонній характер, оскільки Пекін експортує до Ірану промислові запчастини, генератори та електроніку. Масштаби залізничних перевезень неспівмірні з морськими: один поїзд вміщує лише близько 50 контейнерів, тоді як океанські судна здатні перевозити тисячі одиниць вантажу. Водночас Тегеран вже розглядає можливість використання цих колій для експорту нафтопродуктів.

Загалом Китай залишається основним покупцем іранської нафти, що підсилює економічну залежність Ірану від Поднебесної. Окрім китайського напрямку, Тегеран розвиває сполучення з Афганістаном через лінію Хаф—Герат для постачання дизельного палива, яке захищене від санкційного тиску Заходу.

Попри тісноту економічних зв'язків, експерти зазначають, що Китай не готовий відкрито підтримувати Іран у конфліктах. Коли США та Ізраїль розпочали операції проти Ірану, Пекін лише розкритикував удари, не надавши військової підтримки. Представники Білого дому визнають цю залежність і закликають Китай використати свій вплив для розблокування Ормузької протоки.