Віднедавна ток-шоу TBPN, яке раніше заробляло мільйони на рекламі, перейшло під контроль OpenAI, що викликало хвилю занепокоєння щодо майбутнього редакційної незалежності. Це звучить знайомо: так само на початках говорили Джефф Безос, Ілон Маск та Джек Ма, коли купували великі медіа, обіцяючи зберегти свободу слова. Проте історія показує, що реальність часто відрізняється від красивих обіцянок.

Ілон Маск, купивши Twitter за 44 мільярди доларів, обіцяв перетворити його на «універсальний застосунок» та скасувати цензуру. Натомість звільнення 80% персоналу, послаблення модерації та відкриття дверей для ботів призвели до втечі рекламодавців. Платформа перетворилася на інструмент особистого впливу власника, де часто просуваються інтереси його компаній, а російська дезінформація отримала нові можливості для поширення.

Джефф Безос, який у 2013 році купив The Washington Post, спочатку позиціонував себе як рятівника газети. Проте з часом його особисті політичні погляди почали впливати на редакційну політику, що призвело до відмови від підтримки кандидатів та втрати сотень тисяч передплатників. Незважаючи на величезні статки власника, видання зіткнулося з величезними збитками та масовими скороченнями журналістів, що стало найтемнішим періодом в його історії.

Ситуація з Paramount Global, де контроль перейшов до сім'ї Еллісонів, демонструє ще один аспект впливу мільярдерів. Злиття компаній та зміна стратегії призвели до скорочення витрат на традиційне телебачення та зміни контентної лінії. Власники, маючи вирішальний вплив на рішення, змушують медіа адаптуватися під свої інтереси, іноді йдучи на компроміси з політичними фігурами, такими як Дональд Трамп, заради вирішення судових спорів.

Китайський приклад з South China Morning Post, купленим Джеком Ма, нагадує, що навіть обіцянки глобальної цифрової моделі не гарантують повної свободи. Видання, яке спочатку отримало технологічний поштовх, з часом стало обережнішим у висвітленні чутливих тем, узгоджуючи свою позицію з політичними «червоними лініями» Пекіна, незважаючи на відсутність прямого втручання засновника.

Усе це свідчить про те, що концентрація медіа в руках кількох мільярдерів несе ризики для демократії та об'єктивності інформації. Обіцянки незалежності часто затьмарюються бажанням власників впливати на наративи, змінювати алгоритми та використовувати платформи для просування власних бізнес-інтересів, що змінює сприйняття правди мільйонами читачів.