У Камбоджі розвиток рисово-рибних систем підтримують через поєднання природоохоронних інструментів і нових форматів координації на рівні районів та громад. Цей підхід дозволяє ефективно використовувати ресурси та забезпечувати стабільні доходи для сільських домогосподарств.

Один із ключових прикладів успішної практики — Community Fish Refuges у заплавах Тонлесапу. Робота міжсекторальних технічних груп допомагає узгоджувати водокористування та управління екосистемами, що є важливим кроком для сталого розвитку регіону.

Рисово-рибні виробничі системи розглядають як важливий елемент продовольчої безпеки. Вирощування рису та риби в одному ландшафті підтримує харчування населення та збільшує доходи сільських родин, що є критично важливим для багатьох громад.

Одним із практичних інструментів для підсилення продуктивності рибальства на рисових полях названо Community Fish Refuges. Це штучні або природні водойми, які утримують воду в сухий сезон і слугують притулком для плідників у сезонно затоплюваних полях.

Ідея полягає в збереженні маточного поголів'я, яке згодом може розселятися у навколишні рисові поля та водно-болотні угіддя. Це дозволяє поповнювати запаси риби та підтримувати баланс екосистеми в цілому.

Як приклад наведено Boeng Ream CFR, розташований у заплавах озера Тонлесап. Окрім функції сухосезонного сховища, ця водойма описується як міграційний коридор, що підтримує біорізноманіття та екологічну стійкість регіону.

Важливим аспектом є зміни в системі управління природними ресурсами. Перехід уряду Камбоджі до децентралізованого, інтегрованого управління відкриває можливості для нових моделей координації на місцях, що сприяє кращому вирішенню локальних проблем.

У 2024 році за участі міжнародних партнерів були створені технічні робочі групи. Їх завданням є спільна розробка інтегрованих планів управління, координація між секторами та врегулювання конфліктів, що дозволяє вбудовувати локальні інновації в національну стратегію продовольчої безпеки.