Внесення повної норми азоту під кукурудзу перед сівбою часто виявляється неефективним, оскільки рослина на початку розвитку споживає лише чверть необхідного їй елементу. Це створює ризик втрати добрив через промивання ґрунтом, тоді як справжній «азотний апетит» у кукурудзи з'являється лише після появи 10 пар листків. Тому агрономи рекомендують розподілити норми внесення, щоб забезпечити рослини живленням у критичні фази росту.

Ефективним рішенням для цього є внутрішньогрунтове підживлення спеціалізованими аплікаторами або дообладнаними культиваторами. Такий підхід дозволяє не лише доставити гранульовані чи рідкі азотовмісні добрива до коренів, а й розпушити верхній шар ґрунту, знищуючи при цьому значну частину бур'янів у міжряддях. Також чудово працюють насадки на форсунки самохідних обприскувачів для поверхневого розподілу рідких добрив у прикореневу зону.

Особливе значення у травні та на початку червня має розвиток кореневої системи, адже саме від неї залежить здатність кукурудзи пережити літню спеку та посуху. Для формування потужної кореневі системи критично важливим є забезпечення рослин фосфором та цинком, засвоєння яких напряму залежить від температури ґрунту. Якщо весна прохолодна, нагально рекомендовано додаткове внесення швидкодоступних листових добрив з цими елементами.

Найбільш критичними фазами для проведення листових підживлень є періоди 3-6 та 8-10 пар листків. У ці часи варто вносити не лише фосфор і цинк, а й мідь, марганець, молібден та бор. Також важливо контролювати забезпеченість посівів сіркою та магнієм, для чого корисно використовувати сульфат магнію.

Додатковий імпульс для вегетації та підвищення стійкості рослин дає позакореневе внесення гумінових препаратів. Однак при їх використанні слід дотримуватися обережності: гумати не варто змішувати з усіма препаратами без попередньої консультації з виробником щодо можливих протипоказань для приготування робочого розчину.