Незаконне переправлення осіб через державний кордон України стало одним із найрезонансніших кримінальних правопорушень у період воєнного стану. Численні випадки втечі військовозобов'язаних призвели до масового застосування статті 332 КК України, яка передбачає від 3 до 9 років позбавлення волі залежно від обставин. Судова практика у справах про незаконне переправлення значно посилилася після початку повномасштабної війни. «Організатори таких схем отримують суворі вироки, а навіть побічне сприяння—наприклад, допомога у пошуку маршрутів—вже кваліфікується як злочин»,—пояснює правник Андрій Турій.

Ключові положення статті 332 КК України передбачають різні ступені відповідальності. Частина 1 карає за переправлення осіб від 3 до 5 років ув'язнення. Частина 2 застосовується, якщо злочин вчинено групою осіб, повторно або з корисливих мотивів, і передбачає від 5 до 7 років позбавлення волі. Частина 3 передбачає найсуворіше покарання від 7 до 9 років, якщо діяння вчинене організованою групою або призвело до тяжких наслідків.

Суди нині жорстко реагують на випадки незаконного переправлення, особливо у системних схемах. Наприклад, організатор, який отримував 3500 доларів за кожного клієнта при переправленні через річку Тиса, був засуджений до 7 років позбавлення волі. У випадку з фіктивною інвалідністю дружини військовозобов'язаного, який надала підроблені документи, їй призначили 5 років умовно.

Також суди розглядають справи проти груп, які використовували фіктивні громадські організації для переправлення мобілізованих. У такій ситуації суд визначив, що це діяння організованої групи, і призначив учасникам 8 років ув'язнення. Важливо розуміти, що суди визнають злочин завершеним уже на етапі сприяння, навіть якщо переправлення не відбулося.

Покарання значно суворіше для організаторів схем, у той час як індивідуальні випадки можуть кваліфікуватися м'якше. Фіктивні документи та логістична координація вже є підставою для обвинувачення, навіть без особистої участі в самому процесі переправлення. У період війни правозастосування щодо незаконного перетину кордону стало більш жорстким, адже це напряму пов'язано з мобілізацією та питаннями безпеки держави.

Водночас, як зазначає Андрій Турій, судова практика залишається гнучкою, і в окремих випадках покарання можуть бути пом'якшеними, якщо особа не є організатором або має пом'якшуючі обставини. Ці знання допоможуть розібратися у складній ситуації та захистити свої права в умовах воєнного часу.