Друга світова війна стала каталізатором радикальних змін у світі моди, змусивши світ відмовитися від розкоші на користь практичності. Економіка воєнного часу, демографічні зрушення та масова мобілізація жінок у виробництво миттєво переформатували уявлення про стиль. Одяг перестав бути лише засобом самовираження, перетворившись на функціональний інструмент виживання та праці.

Після окупації Парижа нацистами у червні 1940 року імпорт французьких колекцій став неможливим, що змусило дизайнерів США та Великої Британії взяти на себе лідерство. У 1942 році американська Виробнича рада ввела наказ L-85, який обмежив використання тканин на 15 відсотків. Це призвело до заборони накладних кишень, подвійних складок та високих підборів, а головним словом епохи стало «нормування».

Жіночий одяг став менш об'ємним, а силуети нагадували військову форму з підкресленими плечима та прямими лініями. Жінкам, які працювали на заводах, довелося відмовитися від довгого волосся та химерних капелюхів на користь тюрбанів та снудів. Чоловічий комбінезон став найпопулярнішим предметом гардеробу, відображаючи нові соціальні ролі.

У Великій Британії мода адаптувалася до специфічних умов, таких як затемнення та загроза газових атак. З'явилися спеціальні сумочки для протигазів та універсальний «костюм сирени» для термінового виходу з дому під час повітряних тривог. Білий одяг став обов'язковим для безпеки на темних вулицях, а підтяжки замінили заборонені пояси-застібки.

Післявоєнний період приніс нові виклики: демобілізованим військовим видавали стандартні комплекти одягу, які швидко набриднули через схожість на форму. Жінкам, які залишали армію, почали видавати купони, що дало їм більше свободи у виборі, але все одно обмежувало доступність речей. Війна залишила глибокий слід у культурі, де утилітарність та мінімалізм стали головними трендами на десятиліття вперед.