Платники податку на прибуток, які складають квартальну фінзвітність, часто стикаються з питанням коректного відображення податку у звітах. Особливо це стосується компаній із суттєвими різницями між бухгалтерським і податковим обліком, наприклад, через амортизацію активів. Для таких "високодохідників" фінансовий результат до оподаткування потребує коригування на всі податкові різниці, визначені Податковим кодексом.

Саме ці коригування формують відмінності між бухгалтерською та податковою амортизацією, що безпосередньо впливає на ключові показники фінансової звітності. Розуміння механізму їх виникнення є критично важливим для забезпечення прозорості фінансових результатів підприємства.

Підхід до відображення податку суттєво залежить від обраного стандарту національних бухгалтерських стандартів. Якщо підприємство застосовує НП(С)БО 25, як це роблять малі або мікропідприємства, у звіті показують лише суму податку за поточний звітний період. У такому разі розрахунок відстрочених податкових активів і зобов'язань не здійснюється.

Натомість при застосуванні НП(С)БО 1, який використовують більшість великих компаній, необхідно визначати відстрочені податкові активи та зобов'язання за правилами НП(С)БО 17. Це вимагає ретельного аналізу та дотримання встановлених процедур на кожному етапі обліку.

У проміжній, тобто квартальній, фінзвітності підприємство може не перераховувати відстрочені податкові активи та зобов'язання, якщо використовує показники, визначені на кінець попереднього року. У такому разі у квартальному звіті відображають лише поточний податок на прибуток, а всі коригування здійснюють вже за підсумками року.

Щоб легально застосувати такий підхід, відповідну норму потрібно чітко закріпити в обліковій політиці підприємства. Це дозволить уникнути помилок у складанні звітів та забезпечить відповідність фінансової інформації вимогам законодавства.