Як за два роки еволюціонувала програма підготовки цифрових керівників в Україні

За два роки існування проєкту CDTO Campus Україна отримала 113 лідерів цифрової трансформації, здатних впроваджувати інновації в державному секторі. Програма «Цифрова трансформація у публічному врядуванні» пройшла шлях від теоретичного курсу до потужного інструменту змін, який безпосередньо впливає на роботу центральних органів влади та обласних адміністрацій.

Спочатку навчання фокусувалося на формуванні системного розуміння цифрової держави. Перші дві ітерації тривали від шести до дев'яти місяців і охоплювали ключові аспекти: від законодавства та фінансування до кібербезпеки та цифрової культури. Це дозволило учасникам побачити цифровізацію як єдину систему взаємопов'язаних елементів, а не як набір окремих технологій.

Третя ітерація кардинально змінила підхід, перейшовши до практичної роботи над реальними державними запитами. Учасники розробляли прототипи рішень за методологією дизайн-спринту, створюючи конкретні продукти для Міністерства цифрової трансформації, Міністерства юстиції та інших відомств. Серед результатів — системи моніторингу ініціатив, мобільні застосунки для правової допомоги та сервіси для перевірки адресних даних.

Нинішня четверта ітерація зосереджена на інституційній спроможності та управлінні змінами всередині організацій. Програма готує керівників, які вміють будувати команди, планувати стратегію та впроваджувати нові процеси. Ключовим елементом став capstone-проєкт, де кожен учасник працює над власною трансформаційною ініціативою в межах своєї установи, застосовуючи отримані інструменти на практиці.

Важливою інновацією стала інтеграція штучного інтелекту, який підтримує учасників між модулями та допомагає перекладати навчальні інсайти в конкретні управлінські кроки. Це дозволяє не просто отримувати знання, а безпосередньо змінювати управлінську практику в державних інституціях.

Еволюція програми свідчить про те, що освіта в публічному секторі перестала бути додатковим елементом реформ і стала одним із головних механізмів їх реалізації. Головний результат полягає у відповіді на ключове питання: не що саме цифровізувати, а хто і як саме має провести ці зміни всередині інституцій.