Багато фермерів вважають, що головний критерій успіху в вирощуванні цибулі — це врожайність у тоннах з гектара. Однак на практиці вирішальним стає не кількість, а стан продукції після збирання. Саме від того, чи збереже цибуля якість і чи зможе виробник гнучко працювати з ринком, залежить кінцевий дохід господарства.

Ключову роль відіграє момент збирання та спосіб підготовки цибулі до сховища. Оптимальним вважається збирання ще зеленої цибулі, що дозволяє сформувати міцну покривну луску. Це критично важливо, адже перетримування в полі лише послаблює оболонку і збільшує втрати товарної якості.

Після збирання найважливішим етапом стає сушіння та контроль клімату у сховищі. Ми зберігаємо цибулю виключно в ящиках, що дає змогу краще контролювати стан партій. Для сіянки застосовуємо прогрівання за 32 градуси, а потім знижуємо температуру до 20 градусів, уникаючи розвитку хвороб. Повністю висушену продукцію зберігаємо за 19–20 градусів.

Важливим аспектом є контроль якості посадкового матеріалу. Якщо виробник із самого початку не впевнений у сорті, жодні системи зберігання не компенсують різницю у строках достигання чи товарності. На ринку існує велика кількість підробленого насіння, яке маркують як відомі сорти, хоча фактично воно до них не має жодного відношення.

Виробник повинен чітко перевіряти джерело походження насіння та мати повний пакет документів на кожну партію. Без цього фермер фактично працює наосліп, адже справжній сорт можна остаточно оцінити лише під час вирощування. Помилка на етапі висіву може призвести до того, що врожай з'явиться на кілька тижнів пізніше, порушуючи всю виробничу стратегію.

Для стабільного бізнесу варто використовувати перевірені сорти, які добре показують себе на різних типах ґрунтів, та дотримуватися технологій зберігання. Це дозволить розподіляти продажі протягом сезону, отримувати додану вартість на ринку та мінімізувати ризики втрат якості під час транспортування на далекі ринки.