Заява голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляйєн про завершення формування європейського континенту стала сигналом до перегляду самої логіки існування Європи як безпекового простору. Це не просто про розширення ЄС, а про спробу вийти з моделі, де континент десятиліттями існував під зовнішніми гарантіями, зокрема американськими, і стати повноцінним суб'єктом глобальної політики.

Ключовим тригером для цих змін стала трансформація ролі НАТО, який дедалі менше виглядає як безумовна страховка і все більше залежить від внутрішньої політики США. Ексміністр закордонних справ Володимир Огризко зазначає, що Європа змушена обирати між формуванням власного оборонного центру сили та збереженням залежності з усіма ризиками.

На думку експерта, ідея створення нового Європейського оборонного союзу з участю Великої Британії, Норвегії та України є логічною та необхідною. Без України нова архітектура безпеки просто не складеться, оскільки Київ став найбільшою бойовою армією континенту з унікальним досвідом сучасної війни та швидкою адаптацією оборонної індустрії.

Питання створення єдиної європейської армії, за словами Огризка, є скоріше технічним та бюрократичним, ніж принциповим. Суть не в створенні нової бази, а в організації існуючих національних армій для спільних дій у кризових ситуаціях, що дозволить уникнути розпорошення зусиль та підвищить ефективність стримування.

Однак реалізація цих планів гальмується повільною мобілізацією європейських суспільств та бюрократією. Європейці ще не пройшли через психологічний перелом, необхідний для готовності до великого конфлікту, тому процеси йдуть повільно, хоча окремі країни вже активно співпрацюють у виробництві озброєнь.

Володимир Огризко висловив оптимізм щодо часових горизонтів: якщо процес ослаблення Росії прискориться, Європа може встигнути реформуватися до критичних викликів. Навіть поточний рівень співпраці вже дратує Москву, а формування єдиного "кулака" стане потужнішим стримувальним фактором для агресора.