Україна
Єжи Онух про українське мистецтво 90-х, корупцію ринку та помилки еліт
У колонці для novyna опубліковано уривки з інтерв'ю 2013 року з Єжи Онухом, куратором виставки «Степи Європи». Мистецтвознавець аналізує трансформацію українського арт-середовища, вплив олігархів та ризики інструментального підходу до культури.
У польському виданні Kultura Liberalna з'явився текст, який змусив згадати про ключову виставку 1993 року «Степи Європи» та її куратора Єжи Онуха. Цей польський мистецтвознавець, який працював директором Польського Інституту в Києві до 2010 року, у розмові 2013 року дав глибокий аналіз того, як формувалося українське сучасне мистецтво. Його думки, опубліковані в часописі OBIEG, сьогодні звучать як попередження про ризики, з якими стикається галузь.
Онух описував створення Центру сучасного мистецтва Сороса як спробу «прищепити» ліберальні цінності в радянській дійсності. Він порівнював цей процес із садівництвом: можна довго вирощувати сад, а можна швидко посадити великі дерева або навіть доставити готові плоди. Саме останній підхід, на його думку, призвів до появи феномену Віктора Пінчука, який використав PR-машину для створення іміджу європейського мецената, не маючи глибокого розуміння мистецтва як інструменту громадянського суспільства.
Критикуючи сучасний ринок, експерт вказує на корупційні практики, що стали нормою. За його словами, ціни на роботи завищені, а олігархи прагнуть купити більше і дорожче за конкурентів, не дбаючи про стандарти. Ринок перетворився на біржу, де торгують «вчорашнім» мистецтвом, а маніпуляції цінами та знищення стандартів стали звичним явищем. Це ідеально вписується в загальну корупційну атмосферу, де мистецтво сприймається лише як елемент стилю життя нових еліт.
Онух також звертає увагу на психологічний стан українських художників, називаючи його своєрідною шизофренією. З одного боку, це соціальний і мистецький активізм, а з іншого — готовність до рукостискань з олігархами заради продажів на слабкому внутрішньому ринку. Він наголошує, що така гра на коротку дистанцію не є стратегією успіху, на відміну від німецького чи скандинавського досвіду, де продукт є втіленням цінностей цілого народу.
Ця публікація є третьою частиною інтерв'ю, яке було записане 2013 року, але залишається актуальним через 13 років. Онух закликає повертатися до минулого, щоб не повторювати помилок і зрозуміти, що справжній успіх мистецтва базується на глибоких цінностях, а не на інструментальному використанні культури для побудови власної позиції в еліті.
Читайте також
- Ірак на Венеційській бієнале 2026: повернення втраченої пам'яті та діалог війни
- Кам'янське, яке мало стати столицею гумору: історія міжнародних виставок карикатури
- Дмитро Нагурний: від Чорнобиля до кабінету Президента
- Харківський літературний музей відновив роботу після руйнування
- 8 травня в Україні: День пам'яті, примирення та важливі свята
Новини цього розділу
Майстриня з Решетилівки Олена Коршунова отримала премію імені Панаса Мирного
Решетилівська дитяча школа мистецтв презентує звітний концерт
Завдання на День вишиванки для дітей: як розвивати культурну спадщину
Музика з видом на столицю: стартує сезон симфонічних вечорів на дахах Gulliver та River Mall
Лондон та Париж стали найкращими культурними містами Європи у 2026 році
Руслана і Андрій Данилка: «Зірки зійшлися» перед Євробаченням-2026
Вірші про сім'ю на День сім'ї 2026: найніжніші рядки українською
Василь Стефаник: 155 років від дня народження українському письменнику
Лелека створила саундтрек для українського серіалу «І будуть люди»
Катерина Кравченко презентувала книгу «Ліфт»: історія боротьби та надії
Коментарі
Коментарів ще немає. Будьте першим у цій дискусії.