Самвела (Сергія) Нігояна розстріляли у Шевченкові слова з "Кавказу": Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас сила і воля святая. Його, вірменина з Дніпропетровщини, родина якого переїхала від війни в Нагорному Карабахові, прошила куля бандита з української землі.

Над барикадою, яку сторожував цей одержимий і пасіонарний хлопець, майорів вірменський прапор. Він пішов у своє героїчне безсмертя з маленької і старенької сільської хатини, аби побороти зло, що кублиться у височенних палатах українських можновладців. Є у тому якісь Божі смисли на порозі двохсотлітнього Шевченкового ювілею.

Вірменський поет М.Налбандян, будучи Шевченковим сучасником, назвав його "пророком свободи". Вірменин Нігоян і білорус Жизневський вчать українців любити і захищати свою Батьківщину і гинуть за нашу свободу. Українці-перевертні і виродки стріляють у Божі душі синів великих сусідніх народів.

Юрія Вербицького закатовують тільки тому, що він патріот-майданівець зі Львова. Гине від беркутівської кулі Роман Сеник з Львівщини… Невже це знову "час смертохристів" прийшов на нашу багатостраждальну землю?

Як вдалося геніяльному Юрієві Щербакові у своїй дилогії "Час смертохристів" і "Велика гра" передбачити нашу новітню українську трагедію? Мабуть, це підсумок пережитого і вербалізованого у майбутнє, що сьогодні розігрується на наших очах і гарцює по наших душах. Бачимо, ЗЛО сильне тільки тоді, коли вербує собі слабких і нещасних на допомогу.

Правда і добро перемагають, коли за кожен найменший переступ заплачено і покарано. Ми ж нагромаджуємо стільки непокараних чорних справ, що вони врешті поглинають собою країну… Попри це, наступає пора запалених атлантів, про яких Шевченко писав: "Вогонь запеклих не пече".

Розсічено навпіл на вогонь і холод вулицю Грушевського і майдан Незалежности. Чи не про це казав Коновалець: "Сталь кується у вогні. Нація у боротьбі".

Ірина ФАРІОН