Голова Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони Юрій Гудименко застеріг, що об'єднання Міноборони з Мінстратегпромом створює критичні ризики, оскільки одне й те саме відомство тепер і виробляє зброю, і перевіряє її якість, і оплачує контракти. За його словами, така концентрація повноважень без належного контролю може призвести до нових системних провалів у забезпеченні армії.

Одним із найгучніших прикладів такої неефективності став скандал із бракованими 120-мм мінами, виробленими на Павлоградському хімзаводі. Гудименко пояснює, що проблема виникла через поєднання корупційних інтересів керівництва заводу та бажання чиновників вислужитися перед Ставкою, не перевіряючи реальні виробничі потужності підприємства. В результаті армія отримала боєприпаси, які не вибухали, що коштувало життям бійців.

Експерт наголошує, що поточна модель держзакупівель, де головним критерієм є найнижча ціна, є фатальною помилкою. Згідно з чинним законодавством, контракт часто підписується з іноземним виробником, який пропонує товар на 1% дешевше, але з терміном поставки у рік, тоді як український завод міг би відвантажити якіснішу продукцію за місяць. Такий підхід руйнує логістику та безпеку фронту.

Для виправлення ситуації Юрій Гудименко пропонує впровадити нові формули закупівель, які враховуватимуть якість, терміни постачання та репутацію постачальника. Також він наполягає на диверсифікації замовлень, щоб уникнути ситуації, коли один завод, наприклад, ПХЗ, отримує 60% обсягів і, не впоравшись з ними, зриває постачання для всієї армії. Розподіл замовлень між кількома виробниками дозволить мінімізувати ризики.

Щодо виробництва дронів, експерт вказує, що головним гальмом є не відсутність технологій чи кадрів, а брак фінансування в бюджеті. Виробники готові працювати в три зміни, але через нестачу коштів лінії часто простоюють. Гудименко закликає парламент та уряд переглянути бюджет, скоротивши непродуктивні витрати, наприклад, на телемарафон, і перенаправити ці кошти на підтримку оборонної промисловості.

У завершення розмови Юрій Гудименко згадав про психологічний тягар війни, який залишає глибокі сліди навіть у найменших деталях. Він розповів про випадок на Харківщині, коли солдат, побачивши рештки розірваної корови, сприйняв її нашийник як ознаку великої собаки. Ця історія, сповнена жорстокого гумору, ілюструє, як війна змінює сприйняття реальності та залишає незгладимі рани в пам'яті учасників бойових дій.