Захисник ужгородської «Вільхівців» Дмитро Нємчанінов відверто розповів, чому обрав саме цю команду та Другу лігу України. На думку футболіста, сучасний український футбол будується переважно на молоди, тому досвідчені гравці часто шукають нові виклики в регіональних клубах. Саме такий реалій Нємчанінов врахував, коли прийняв пропозицію виступати за ужгородський колектив.

Головним фактором, що змусив гравця залишитися в Ужгороді, стала сімейна обставина. Дмитро разом із дружиною очікував на народження третьої дитини, тому не хотів віддалятися від рідної домівки. У місті вже куплено житло, син відвідує школу, а донька ходить до садка, що робить перехід на інше місце роботи неможливим.

Ініціатором співпраці став голова Вільховецької територіальної громади, який запропонував амбіційний проєкт. Для Нємчанінова це була чудова можливість не лише грати, а й розвивати клуб, який у майбутньому міг би гідно представляти Закарпатську область. Гравець підкреслив, що має достатньо зв'язків та знайомств, які допоможуть у реалізації цієї ідеї.

Нині футболісту 36 років, і його контракт із «Вільхівцями» закінчується влітку. На запитання про подальшу кар'єру Нємчанінов відповів, що схильний завершити виступи на професійному рівні. Минулого року він отримав ліцензію В, а в вересні планує здати ліцензію А, що свідчить про його бажання залишатися активним у спорті.

Окрім гри, захисник допомагає головному тренеру команди, що є досвідом для нього як для молодого спеціаліста в цій сфері. У команді працює скромний тренерський штаб, тому Нємчанінов суміщає футбольну кар'єру з навчанням та адаптацією до нових ролі. Влітку гравець планує поговорити з президентом клубу, щоб визначити подальші кроки та можливі посади.

Дмитро Нємчанінов наголошує, що його рішення повністю зумовлене бажанням зробити щось корисне для рідного краю. Для нього це нормальна чоловіча розмова про майбутнє, де важливо знайти баланс між сімейними обов'язками та професійними амбіціями. Такі історії показують, як регіональний футбол стає важливою частиною життя багатьох українців.