Рішення народити дитину під час війни є надзвичайно складним, адже до традиційних факторів додано питання безпеки та невизначеності майбутнього. Маргарита Рівчаченко та Катерина Ейхман, дві героїні цього інтерв'ю, мають різні життєві шляхи, але їх об'єднує спільний досвід — бути мамами, які захищають країну та виховують дітей у часи війни.

Маргарита, яка служила на Донеччині та в Києві, вирішила завагітніти, коли зрозуміла, що може просто не встигнути. Вона відмовилася від ротації на південь заради здоров'я дитини, залишившись на стаціонарній посаді. Попри підтримку колег, їй довелося стикнутися з токсичними коментарями в соцмережах, де її звинувачували у бажанні звільнитися з армії. Бюрократичні перепони, такі як оформлення декрету та постановка на облік у ТЦК без київської прописки, стали серйозним випробуванням для нової мами.

Фото до матеріалу: «Життя точно має бути»: історії матерів-військових про народження дітей під час війни

Адаптація до ролі матері після служби виявилася непростим процесом. Маргарита відчувала виснаження через втрату відчуття корисності для держави, а також стикнулася з фінансовими труднощами, оскільки вартість послуг няні порівнянна з її зарплатою. Рішення залишитися в декреті було прийнято спільно з чоловіком та мамою, які переживали за її безпеку. Зараз вона працює у сфері мілтек, намагаючись поєднати нову професію з доглядом за донькою.

Катерина, яка працює у ветеранській сфері, зізнається, що вагітність принесла їй несподівану тривожність, хоча раніше вона вважала себе спокійною людиною. Вона пройшла через важкий перший триместр і навіть розглядала ідею виїзду, але врешті-решт прийняла думку, що життя, яке прийшло до неї, точно має бути. Психотерапія допомогла їй опрацювати страх втрати та прийняти нову роль, де від неї залежить життя іншої людини.

Побутові випробування війни, такі як відсутність опалення та води взимку, стали додатковим стресом для молодих мам. Маргарита та Катерина розповідають, як вони адаптуються до тривог: ховаються в укриттях пологів, сплять у машинах на паркінгах або гуляють у супермаркетах. Діти поки не розуміють небезпеки, що дозволяє матерям знаходити спокій у цих складних обставинах.

Війна триває, і історії цих жінок продовжують писатися щодня. Вони роблять щоденний вибір на користь любові та віри в майбутнє, доводячи, що народження дітей у час війни — це не відмова від обов'язків, а інвестиція в життя країни. Коли у вас народжуються діти, майбутнє стає тим, про що ви думаєте найбільше.