Астрономи нарешті зрозуміли, чому жоден телескоп у світі не зміг виявити чорну діру масою, що перевищує масу Сонця в 20 разів, тоді як детектори гравітаційних хвиль LIGO та Virgo вже зафіксували близько 50 таких пар. Це відкриття пояснює давню наукову дилему: ми знаємо про існування цих гігантів, але вони залишаються невидимими для оптичного спостереження.

До появи гравітаційно-хвильових детекторів астрофізики знаходили лише чорні діри зоряної маси, які були меншими за цей поріг. Хоча детектори гравітаційних хвиль можуть легко виявляти масивні об'єкти завдяки сильним сигналам, телескопи, які використовуються набагато довше, досі не бачать жодного подібного гіганта. Це створювало враження, що такі об'єкти або рідкісні, або їх неможливо спостерігати.

Нові дослідження показали, що причина криється у механізмі утворення цих об'єктів. Наймасивніші чорні діри виникають не внаслідок вибуху наднових, а шляхом прямого стиснення масивних зірок. Це означає, що вони залишаються на тому ж місці, де народилися, — у щільній площині галактики Чумацький Шлях.

На відміну від них, легші «сестри», що народилися від вибухів, отримують потужний поштовх енергії і можуть вилетіти з галактичної площини, де вони стають видимими для телескопів. Масивні ж чорні діри залишаються оповитими густими хмарами пилу та газу, які повністю блокують світло, роблячи їх невидимими для традиційних інструментів.

Виявити такі об'єкти за допомогою телескопів теоретично можливо лише в тому випадку, якщо вони активно поглинають зірку-компаньйона. Однак на практиці такі умови виникають надто рідко, що й пояснює відсутність спостережень масивних чорних дір у космосі. Повний текст дослідження вже опубліковано на платформі arXiv.org.