Василь Борис підкреслив, що поет — це гончар, що ліпить сувенір з глини, золота і слова. Він порівнює поетичне мистецтво з ремеслом золотаря, який філігрань оздоблює емаллю. Матерія потребує нагрівання, а орнамент закріплює декор, щоб твір став тривким дарунком на пам'ять.