19 лютого 1992 року Верховна Рада офіційно визнала давньоруський тризуб Малим Державним Гербом України, поставивши його в один ряд із прапором та гімном. Ця дата стала офіційним днем нашої державної символіки, хоча святкування залишається неофіційним, а ініціативи щодо зміни дати чи затвердження Великого герба досі не знайшли консенсусу.

Історія тризуба налічує понад тисячоліття, починаючи з династії Рюриковичів. Найпоширеніша версія пов'язує символ із мисливським соколом, але існують і інші тлумачення: від зашифрованого слова «Воля» до язичницького Триглава. Археологічні знахідки підтверджують, що цей знак активно використовувався за часів Володимира Великого на монетах, печатках та кераміці.

Після падіння династії тризуб зник на майже 800 років, поступаючись місцем іншим символам, як-от Архангел Михаїл у Києві чи Лев у Львові. Лише на початку XX століття, під час будівельної лихоманки та революційних подій, символіка почала повертатися в архітектуру та офіційні документи.

У 1917 році Центральна Рада УНР офіційно затвердила тризуб як державний герб, відкинувши ідею плуга на користь історичної спадщини. Художники Георгій Нарбут та Василь Кричевський створили ескізи, які стали основою для банкнот та печаток, що завіряли документи молодої республіки.

За радянських часів тризуб був під забороною, а його використання каралося ув'язненням, проте він залишався символом опору в підпіллі та серед емігрантів. У 1980-х роках жест із трьома піднятими пальцями став масовим знаком підтримки незалежності, що передувало офіційному визнанню символу.

Сьогодні тризуб є всесвітньо відомим знаком боротьби за свободу, особливо після початку російської агресії. Попри відсутність офіційного статусу свята та невдалі спроби затвердити Великий герб, 19 лютого залишається днем, коли вся Україна згадує свою тисячолітню державність.