Дослідники з Великої Британії змоделювали умови ранньої Землі та довели, що РНК здатна до самовідтворення без участі складних ферментів. Цей прорив у науці показує, як просте хімічне середовище могло ініціювати реплікацію молекули, яку вважають попередником ДНК у розвитку життя.

Ключовою проблемою було те, що ланцюжки РНК злипалися у подвійну спіраль, перешкоджаючи їх розділенню для подальшого копіювання. Щоб розв'язати цю задачу, науковці використали кислоту, тепло та тринуклеотиди, які дозволили розділити спіралі та запобігли їх повторному злипненню.

Процеси охолодження та нагрівання, які імітують природні умови, наприклад, циклічні зміни температур у геотермальних озерах, створили середовище, де РНК могла реплікуватися знову і знову. Солона вода, навпаки, не підходить для такої реплікації, оскільки заважає заморожуванню і знижує концентрацію РНК-блоків.

«Життя відокремлює від чистої хімії інформація, молекулярна пам'ять, закодована в генетичному матеріалі», — зазначає доктор Філіп Холлігер з Університетського коледжу Лондона. Він наголошує, що передача цієї інформації вимагає здатності до копіювання, тобто реплікації.

Дослідження підкреслює, що ранні форми життя, ймовірно, керувалися молекулами РНК у прісноводних геотермальних ставках. Хоча це дослідження зосереджене на хімії РНК, науковці погоджуються, що походження життя — це результат взаємодії РНК, пептидів, ліпідів і ферментів.