Сучасні батьки часто звинувачують планшети та смартфони у поганому розвитку мовлення дітей, але нове дослідження показує, що саме по собі зменшення часу біля екрана не дає бажаного результату. Вчені з Тартуського університету виявили, що вирішальним фактором є не відсутність гаджетів, а наявність щоденного живого спілкування з дорослими.

Дослідження, опубліковане в журналі Frontiers in Developmental Psychology, проаналізувало дані 448 естонських дітей віком від 30 до 48 місяців. Науковці вивчали зв'язок між використанням екранів дітьми та батьками, часом, проведеним у розмовах, і ранніми мовними навичками. Результати виявили чітку тенденцію: тривале перебування перед екраном корелювало з нижчими балами мовлення, тоді як активна розмова з дорослим сприяла кращим результатам.

Найцікавішим виявився висновок щодо родин, де батьки активно користуються гаджетами, але при цьому багато розмовляють з дітьми. У таких сім'ях діти демонстрували найвищі мовні здібності. Це свідчить про те, що справа не лише у зменшенні часу біля екрана, а й у тому, чим саме цей час замінюють. Просте обмеження техніки без заміни її на спілкування не дає ефекту.

Провідний автор дослідження Яан Тулвісте наголосив, що використання екранів та живе спілкування є різними факторами впливу. Найбільшу користь діти отримують саме від тривалого, живого контакту з дорослими. Заняття, як-от розмови, читання та спільні ігри, забезпечують важливе мовне підкріплення в ранньому дитинстві, що впливає на подальшу успішність у навчанні.

Варто зазначити, що дослідження базується на даних, наданих самими батьками, і фіксує взаємозв'язки, а не прямі причини. Можливо, діти зі слабшими мовними навичками просто сильніше тягнуться до екранів. Однак результати чітко вказують: зосереджуватися виключно на зменшенні екранного часу недостатньо. Значно важливіше те, чи супроводжується використання гаджетів можливістю змістовного спілкування з дорослими.