29 листопада українська література втрачає шановану пам'ять про Григорія Косинку, чиїм народженням виповнюється 125 років. Цей бунтівний письменник 1920-х років став символом незламності духу та вірності правді у часи жорстоких репресій. Його життя — це трагічна історія таланту, що не зміг підкоритися тоталітарній владі.

Народившись у бідній селянській родині на Київщині, Косинка змалечку виявив любов до книг та мистецтва. Важкі життєві обставини змусили його працювати з дитинства, проте він не відмовився від мрії стати письменником. Самостійно здобувши освіту в Києві, він почав публікуватися ще в революційні роки, обравши псевдонім на честь скромної польової квітки.

Справжню славу Косинка здобув завдяки своїму унікальному дару декламувати твори напам'ять. Його живі виступи, де він перетворювався на своїх героїв, викликали захоплення публіки. Фраза слухачів «Послухав Косинку — як в театр сходив» стала свідченням його неймовірної харизми та вміння торкатися серць людей.

Талантливий митець створив низку гостросоціальних творів, які відображали реальне життя українців. Однак його щирість, сарказм та відмова брехати задоволили радянську цензуру. Письменника звинуватили у контрреволюційній діяльності лише через його незалежність та критику сталінської системи.

У 1934 році Григорія Косинку заарештували, а через кілька місяців розстріляли у підвалах НКВС. Він став однією з жертв сталінських репресій, не зламавшись перед несправедливістю. Його дружина Тамара Мороз-Стрілець зберегла пам'ять про чоловіка, написавши збірку спогадів «Пам'ять серця».

Сьогодні на території Софійського собору у Києві встановлено пам'ятник цьому видатному митцеві. Його спадщина нагадує сучасним українцям про важливість свободи слова та ціну, яку треба платити за правду.