Різка зміна балансів на ринку добрив за перші місяці 2026 року змусила фермерів переглянути плани посівної: якщо в грудні трейдери фіксували надлишок пропозиції, то вже в березні ціни підскочили майже вдвічі, а критичні позиції опинилися в дефіциті Про це розповідає AgroWeek Зростання імпорту маскує структурний дисбаланс У першому кварталі 2026 року імпорт мінеральних добрив в Україну склав 1,178 млн тонн, що на 13% перевищує показник попереднього року.

Проте за загальним приростом прихована нерівномірність за типами продуктів, яка безпосередньо впливає на можливості фермерських господарств підживити посіви. Аналітики відзначають, що приріст постачань припав переважно на азотні добрива: їхня частка становить 693 тис. тонн. Карбамід із Нігерії та сульфат із Китаю значною мірою покрили попит на азот.

Натомість комплексних NPK завезено лише 204 тис. тонн, фосфорних — 12 тис. тонн, калійних — 27 тис. тонн, що значно нижче потреб сектору. За оцінками, на 1 квітня 2026 року нестача NPK сягає принаймні 100 тис. тонн, а дефіцит фосфорних добрив — близько 70–80 тис. тонн. Обмеження експорту фосфатів з Китаю та порушення логістичних ланцюгів, пов’язані з регіональною нестабільністю, додатково посилюють ризики.

Внутрішнє виробництво не компенсує дефіцит Поточний рівень внутрішнього виробництва добрив значно поступається довоєнному: країна раніше виробляла понад 5,2 млн тонн азотних добрив щороку, а тепер має лише 20–50% від того потенціалу. Основні причини — висока вартість газу, енергетична криза та логістичні ускладнення, що впливають на промислову активність.

На прикладі аміачної селітри: у сезоні 2024–2025 років виробництво становило 1,99 млн тонн, а в сезоні 2025–2026 — 1,016 млн тонн, тобто падіння майже вдвічі за рік. Додаткові обмеження пов’язані з безпековими заборонами на великий морський транзит вибухонебезпечних добрив, через що значні партії імпорту доставляти складніше.

«Повністю замінити аміачну селітру неможливо. Але аграрії які зможуть внести хоча б вапняково-аміачну значно покращать перспективи врожаю» — пояснив заступник голови ВАР Денис Марчук. Через дефіцит аміачної селітри господарства фіксують брак добрив для ранньовесняного підживлення, а імпорт великими морськими партіями часто ускладнений з міркувань безпеки.

Нестача ключових компонентів може позначитися на врожайності: оцінюють, що дефіцит добрив здатний знизити майбутній урожай майже на 20%, що спричинить і суттєве скорочення валютних надходжень від аграрного сектору. Для господарств, які ще не закрили потребу в добривах, можна виділити три практичні кроки. Шукати альтернативних постачальників NPK і фосфору.

Попри обмеження експорту з окремих ринків, існують варіанти: марокканський фосфат, туніські постачальники та польські комплексні NPK. Варто активізувати перемовини з дилерами та фіксувати резервні поставки. Попри обмеження експорту з окремих ринків, існують варіанти: марокканський фосфат, туніські постачальники та польські комплексні NPK.

Варто активізувати перемовини з дилерами та фіксувати резервні поставки. Розглядати азотні замінники. Якщо не вистачає аміачної селітри, частковою заміною можуть бути КАС і карбамід — вони менш концентровані, але доступніші на ринку.

Карбамід з Нігерії присутній у постачаннях, хоч і за вищими цінами, ніж рік тому. Якщо не вистачає аміачної селітри, частковою заміною можуть бути КАС і карбамід — вони менш концентровані, але доступніші на ринку. Карбамід з Нігерії присутній у постачаннях, хоч і за вищими цінами, ніж рік тому.

Застосовувати точне і диференційоване внесення. У період дефіциту особливо важливо економно використовувати ресурси: вносити добрива тільки в ті зони, де вони необхідні, й у потрібній дозі. Перевитрата на багатих ділянках — марна трата дефіцитного ресурсу.

Ситуація на ринку добрив у 2026 році вимагає від аграріїв оперативності в закупівлях і підвищеної уваги до агрономічного менеджменту, аби мінімізувати втрати врожаю та ефективно використовувати наявні ресурси.