Одним із найдавніших підприємств Маневич, поряд із залізничною станцією, є пошта, історія якої бере початок від самого заснування селища. Про це розповів місцевий дослідник історії Роман Павлюк, нагадавши читачам про ті часи, коли поштовий зв'язок став першим мостом між маленьким містечком і великим світом.

Перше поштове відділення запрацювало одразу після відкриття залізничного вокзалу, розмістившись безпосередньо у приміщенні станції. Його вікна виходили на привокзальну площу з північного боку, а поруч уже діяв і телеграф. Вже у 1910 році відділення переїхало на південний бік сучасної вулиці Кривоноса, хоча доля старого станційного відділення залишається історичною загадкою.

У міжвоєнний період на розі вулиць Вокзальної та Андрія Снітка збудували двоповерховий будинок, який довгі роки маневичани називали «стара пошта». Сьогодні про це відділення нагадує лише провулок Поштовий, що зберіг назву у пам'яті мешканців. Після Другої світової війни поштові послуги також надавалися у колишньому пансіонаті курортного парку, а згодом відділення тимчасово розмістилося у будинку Клімчуків на вулиці Андрія Дудіка.

У 1970-х роках селище отримало новий сучасний вузол зв'язку, де працювали пошта, телеграф, переговорний пункт, «Союздрук» та автоматична телефонна станція. Для жителів Маневич пошта завжди була значно більшою, ніж просто установа: саме через неї люди отримували звістки від рідних, документи, гроші та новини.

Тривалий час поштова служба залишалася символом надійності та щоденного життя громади, поєднуючи містечко зі світом. Ця установа пройшла шлях від вокзального вікна до сучасного центру комунікації, залишаючись невід'ємною частиною історії та побуту Маневич.