Після смерті людини майно зазвичай переходить до рідних чи спадкоємців, але іноді воно стає власністю держави. Це відбувається, коли немає заповіту, спадкоємців або коли всі вони відмовляються від спадщини. У таких випадках майно не залишається нічим, а передається громаді за місцем розташування нерухомості.

Спадщина відкривається з моменту смерті або офіційного визнання особи померлою. Спадкоємці мають пів року, щоб прийняти або відмовитися від майна. Якщо права залежать від інших осіб, цей строк може бути продовжений до трьох місяців.

Якщо заяву не подано вчасно, вважається відмова, але її можна виправити через домовленості з іншими спадкоємцями або звернення до суду. Важливо діяти швидко, щоб уникнути втрати прав на майно.

У разі відсутності спадкоємців або їхньої відмови, суд може визнати спадщину відумерлою. Такі заяви подають місцева влада, кредитори або сусіди власників земельних ділянок. Процес розглядається через рік після відкриття спадщини.

Якщо суд визнає спадщину відумерлою, вона переходить у власність відповідної громади. Разом із майном громада отримує й обов'язки, наприклад, погашення боргів померлого перед кредиторами. Майно охороняється до моменту ухвалення рішення судом.

Навіть після передачі майна громаді є шанс його повернути. Якщо спадкоємець пропустив строк, але майно ще не продано, він може вимагати його повернення. У разі продажу майна можлива лише грошова компенсація.

Українці мають право самостійно визначати отримувачів майна через заповіт, але близькі родичі можуть отримати частку за законом. Разом із майном у спадок можуть перейти й борги, які податкова вимагатиме погасити через суд.