28 квітня 2026 року київське метро офіційно закрило останні три каси, де можна було купити паперовий квиток за готівку. Це стало фіналом довгої еволюції столичної підземки, яка за останні 65 років пройшла шлях від трьох вагонів до безконтактних технологій. Сьогодні киянам не потрібно шукати жетони чи стояти в черзі до віконця, щоб дістатися до роботи чи навчання.

Історія метрополітену почалася 6 листопада 1960 року, коли перший поїзд вирушив зі станції «Хрещатик». Тоді мережа складалася лише з п'яти станцій і 5,2 кілометра колії, а проїзд коштував 50 копійок. Будівництво тривало понад 11 років і стало третьою підземкою в СРСР після Москви та Ленінграда.

Довгий час ціну проїзду змінювали лише рази на рік, і 30 років кияни платили за поїздку п'ятаком. Перші турнікети з'явилися лише через два роки після реформи 1961 року, а металеві жетони стали символом епохи, який зберігався у кишенях мільйонів пасажирів.

Сьогодні система набагато складніша і включає три лінії загальною довжиною майже 70 кілометрів та 52 станції. Поїзди стали довшими, а режим роботи дозволяє їздити з 5:30 до 23:00 щодня, хоча під час повітряних тривог підземка виконує й функцію укриття.

Зараз оплата проїзду можлива через застосунок «Київ Цифровий», банківські картки та безконтактні системи типу Apple Pay. Готівка приймається лише на терміналах самообслуговування у вестибюлях, але касирки за віконцями вже не працюють, що полегшує рух у місті.

Закриття кас — це не просто зміна технологій, а прощання з візуальним кодом міста, який тепер залишиться лише на архівних фото. Метро продовжує свій шлях, поєднуючи історію минулого з інноваціями майбутнього та залишаючись життєво важливою інфраструктурою для всіх мешканців столиці.