Північ весільної ночі 26 квітня 1986 року стала останньою спільною для Ірини Стеценко та Сергія Лобанова в новому місті Прип'ять. Ірина закінчила манікюр, відчинила двері, і не вгадала, що над головою гуділо, а вікна тремтіли від чужого галасу. Наречений відчув поштовх, схожий на землетрус, і знову заснув, думаючи це не загроза для життя.

Менш ніж за чотири кілометри від них вибухнув четвертий реактор Чорнобильської АЕС, що вивільнив небезпечний радіоактивний матеріал. Дим з висотних будинків піднімалася вгору, а на вулицях вже бачили солдатів у протигазах. Сусіди дзвонили знову і знову, але офіційна інформація про інцидент суворо контролювалася, а панікувати не раділи.

Наречені з гостями колоною поїхали до Палацу культури, але весільний танець збився з ритму через розуміння трагедії. Вранці в них постукав друг і сказав бігти на поїзд. Ірина одягла весільну сукню знову і бігла босоніж по калюжах, хоча туфлі натерли мозолі.

Вони бачили сяйво зруйнованого реактора, наче око вулкана, виходячи на поїзд. Офіційно евакуацію назвали тимчасовою, але насправді вона тривала для них все життя. Лікарі сказали, що опромінення може зашкодити дітям, але Ірина народила здорову дівчинку Катю.

Згодом сім'я переїхала до Німеччини, а зараз через війну перебувають у різних точках, зберігаючи зв'язок. Атомна станція потребує постійного моніторингу, а новий купол вартістю мільярди стримує витоки. Російські війська заїхали на станцію у 2022 році, а торік дрон пошкодив захист.

Рівень радіації зараз дозволяє відвідувати місця за умов обмеження, але жити там заборонено. Ірина та Сергій живуть у Берліні, але їхній шлюб залишається опорою після десятиліть спільної боротьби. Сергій переніс серцевий напад через тиждень після відвідування рідного міста, і Ірина замінила колінні суглоби.

Вони говорять, що пройшли через труднощі, щоб зрозуміти силу взаємної підтримки. Їхній шлюб, що почався серед невизначеності й трагедії, залишається для них опорою.