Ця коротка зустріч сколихнула в пам'яті павутинки спогадів і віднесла обох на тридцять років у той незабутній вечір. Поля і Тарас були тоді юними й безтурботними, і тепер вони згадують те, як вони дякували одна одній за ці затишні гостини до юності. На вимученому обличчі Тараса Поля помітила щось схоже на усмішку, що свідчило про те, що він теж пам'ятає те, що сталося.