Світова система безпеки входить у фазу, коли конфлікт перестає бути винятком і стає постійним станом міжнародних відносин. Цей висновок міститься у щорічній оцінці загроз розвідспільноти США за 2026 рік, яка відображає узгоджену позицію Офісу директора національної розвідки та Національної розвідувальної ради. Документ, оприлюднений наприкінці березня 2026 року, наголошує, що глобальне середовище стає дедалі складнішим через технологічні зміни, що змінюють саму логіку протистояння між державами.

У звіті зазначено, що у 2024 році у світі було зафіксовано 61 активний міждержавний конфлікт — найвищий показник за десятиліття. Збройні зіткнення стають системними, а межа між війною і миром поступово зникає. Держави можуть перебувати у стані активного протистояння без формального початку бойових дій, оскільки ключові елементи боротьби розгортаються у прихованому режимі, перш за все у кіберпросторі.

Фото до матеріалу: Війна починається в мережі: як кібероперації та ШІ змінюють правила безпеки в Україні

Центральне місце у цій трансформації займає кіберпростір, де агенти з Китаю, Росії, Ірану, Північної Кореї та угруповання-вимагачі становлять критичну загрозу. Кібероперації виконують функцію підготовчого етапу, коли доступ до ключових систем противника закладається задовго до відкритого конфлікту. Такий доступ може залишатися неактивним роками і бути використаним для паралічу енергетики, транспорту чи фінансів у критичний момент.

Окрему роль відіграє Китай, який визначено як найбільш активну і наполегливу кіберзагрозу. Йдеться про системне формування доступу до інфраструктури для довгострокового впливу. Паралельно зростає роль недержавних акторів, чиї атаки програм-вимагачів завдають шкоди бізнесу та критичній інфраструктурі, перетворюючи кіберпростір на потужний інструмент економічного тиску.

Фото до матеріалу: Війна починається в мережі: як кібероперації та ШІ змінюють правила безпеки в Україні

Визначальною технологією XXI століття стає штучний інтелект, який змінює не лише інструменти війни, але й її темп. ШІ дозволяє аналітикам швидко обробляти величезні масиви даних, автоматизувати пошук вразливостей та проводити атаки, що дає вирішальну перевагу тому, хто швидше адаптується до змін. Однак розробники наголошують на необхідності збереження контролю людини над такими системами, щоб уникнути непередбачуваних наслідків.

Український досвід війни проти Росії вже підтверджує ці тенденції на практиці. Поєднання кібероперацій, безпілотних систем та аналітики даних створює багаторівневу систему, де контроль над мережами та алгоритмами визначає здатність держави до захисту. У таких умовах кіберзахист перестає бути допоміжною функцією і перетворюється на основу національної безпеки.