З квітня 2025 року в Україні набув чинності новий підхід до митного представництва, який кардинально змінює правила відповідальності за порушення митних правил. Тепер чітко визначено, хто саме несе наслідки: при прямому представництві відповідальність лягає на підприємство та його посадових осіб, а при непрямому — на митного брокера. Судова практика вже почала застосовувати ці норми, орієнтуючись на тип представництва, зазначений у митній декларації.

Основним суб'єктом відповідальності зазвичай стає керівник імпортера, проте фахівці наголошують на важливих нюансах. Технічні помилки, пов'язані з людським фактором, або неоднозначність законодавчих норм можуть стати вагомою підставою для закриття справи в суді. Це дає бізнесу додаткові можливості для захисту своїх інтересів у разі виникнення конфліктних ситуацій.

Для мінімізації ризиків експерти рекомендують використовувати митне спрощення «процедура випуску за місцезнаходженням». Цей інструмент дозволяє перевірити товар на власному складі ще до моменту подання офіційної декларації, що значно знижує ймовірність виявлення помилок на пізніх етапах.

Ще одним дієвим механізмом захисту є укладення мирової угоди, яку можна досягти навіть на етапі судового розгляду. Особливо це важливо для компаній, що мають авторизації, оскільки у разі досягнення компромісу особа вважається такою, що не притягувалася до відповідальності.

Варто пам'ятати, що строк накладення стягнення становить шість місяців, проте цей термін зупиняється на час судового розгляду справи. Для ефективного контролю ризиків бізнесу варто використовувати спеціалізовані інструменти аналізу судової практики, враховуючи нові підходи судів до визначення відповідальності.