13 березня в Національному університеті «Києво-Могилянська Академія» відбувся важливий круглий стіл, присвячений складній темі російської культури та її впливу на українську ментальність. Захід, організований кафедрою літературознавства ім. Володимира Моренця, став платформою для обговорення форм експансії, ідентичності та постімперських дискурсів у контексті сучасної війни. Модератором заходу став відомий літературознавець Ростислав Семків, який об'єднав експертів з різних університетів України та Польщі для аналізу історичних та сучасних викликів.

Виступи учасників показали, що ідейне москвофільство в українському суспільстві минулого часто набувало патологічних форм, будуючись на фальшивих засадах. Володимир Микитюк наголосив, що пропаганда величі російської культури в австрійській Галичині XIX століття була політичним інструментом, а Ірина Руснак підкреслила, як Улас Самчук розкривав шовіністичні та деструктивні сенси російської літератури ще в міжвоєнний період.

Історичний аналіз, представлений Ігорем Набитовичем, доводить, що українці та білоруси відчували цивілізаційну загрозу з боку Московії ще з часів Великого князівства Литовського. Битва під Оршею 1514 року та твори Юрія Немирича та Семена Дівовича стали першими цілісними критиками московського наступу, який намагався принизити права України.

Олег Баган, автор ідеї заходу, зазначив, що вивчення московської цивілізації є необхідним для розуміння поведінки агресора, але теоретичні засади критики потребують перегляду. Він наголосив, що Україна перед Московією була частиною цивілізації Середньої Європи з вищим типом культури, а не колонією, і що Євген Маланюк ще у 1920-х роках сформулював концепцію критики російської літератури, яка залишається актуальною.

Микола Васьків зазначив, що російськомовна література радянського періоду, особливо часів Відлиги, часто містила завуальовану критику ідеологем СРСР. Талановиті письменники перетворили свою творчість на засіб збереження національної ідентичності покорених народів, перетворюючи російську мову на інструмент відмови від імперії.

Юрій Ковбасенко висловив переконання, що російську класичну літературу не можна подавати в українських школах, оскільки це може призвести до прихильності до всього російського. В університетах такі предмети мають існувати лише як спеціальні курси, супроводжувані фаховою критикою імперськості, особливо для майбутніх фахівців, які будуть контактувати з російським світом.

Підсумовуючи, учасники закликали до створення нових академічних центрів та видань, які б готували критично мислячих фахівців-русистів. Тотальні заборони російського контенту не є ефективним рішенням в епоху інтернету, тому потрібні глибокі аналітичні курси, які б розкривали деструктивність імперських інтенцій перед новим поколінням українців.