Прем'єр-міністрка Юлія Свириденко фактично визнала, що програма «Національний кешбек» призвела до розкриття банківської таємниці українців. Після її допису про марки автомобілів, якими володіють отримувачі паливного відшкодування, стало очевидним, що уряд має доступ до детальної інформації про майно громадян, яка раніше вважалася конфіденційною.

У своєму телеграм-каналі глава уряду наголосила, що понад 91% учасників програми є власниками авто масового сегмента. Найпоширенішими моделями названо Volkswagen Passat, Golf, Renault Megane, Skoda Octavia, Ford Focus, Daewoo Lanos та автомобілі ВАЗ. Більшість техніки має вік від 10 до 20 років, а понад 80% мають двигуни об'ємом до 2,5 літра.

Виникає логічне запитання: звідки Кабмін отримав ці дані, якщо мережі АЗС не фіксують марки авто своїх клієнтів? Імовірно, ця інформація була отримана через доступ системи «Дія» до державних реєстрів, куди громадяни надають дані для зручності, але не для публічного розголошення чиновниками. Теоретично, ці дані призначені лише для самого користувача.

Економічний експертний середовище критикувало ініціативу ще на старті, стверджуючи, що державні кошти можуть піти на паливо для власників елітних авто. Прем'єр-міністрка намагалася спростувати це, стверджуючи, що кешбек отримують переважно робітники та представники середнього класу. Однак сам факт публікації статистики про марки авто сприймається як емоційний піар-крок, що ігнорує правові норми.

Суть банківської таємниці полягає в тому, що інформація про власника рахунку належить лише банку. Держава може отримати ці дані лише через суд у випадку підозрілих транзакцій або запитів відповідних органів. Жоден чиновник не має права знати, чим володіє громадянин, просто тому, що той користується державною програмою відшкодування.

Міністерство фінансів неодноразово заявляло про намір послабити банківську таємницю для боротьби з ухиленням від податків, хоча раніше ці ініціативи викликали бурхливу реакцію суспільства. Станом на квітень 2026 року програмою користуються понад 4,5 мільйона українців, що становить близько 15% населення, фактично відмовившись від приватності своїх фінансових даних.

Авторка статті зазначає, що навіть ті, хто не користується кешбеком, не можуть бути впевненими у збереженні конфіденційності своїх фінансів, майна та медичних даних. Ситуація демонструє, що в умовах цифровізації держави особиста інформація громадян стає доступною для чиновників без належного правового обґрунтування.